Привид ходить по Європі
Європа завжди пишалася своєю цивілізованістю. Комфорт, соціалка, безкінечні розмови про «мир за будь-яку ціну». Тепер ця обгортка летить у смітник разом із соціальними гарантіями.
Як це буває найчастіше, «Європа» — це не про континент, а про основні держави континенту. Вже за цим локомотивом тягнуться інші вагони. Наприклад, Німеччина при попередній владі дещо випала з процесу підготовки до війни, але тепер хоче надолужити багато чого. А оскільки зараз там нормальна влада, народ готують заздалегідь.
Класно було ходити на концерти Rammstein і пити пиво у Мюнхені. Тепер доведеться вчитися іншому життю. Точніше, бути постійно активним у світі, де кожен день — ще один проміжок між миром і війною. Так на світ з’явився один цікавий документ, який удалось тримати у секреті доволі довго, аж донедавна.
Називається документ OPLAN DEU. Якщо висловлюватись образно, це не суха військова писанина, а такий собі щоденник нової епохи. Тисяча сторінок німецької бюрократичної точності. Там розписано все: від того, як перекидати дивізії на схід — і до того, як відкрити старі бункери, в яких ще з часів Холодної війни пахне цвіллю.
Бо безпека завжди прагматична. Якщо ти про неї лише говориш, бункери не стануть кращими, танки не з’являться з повітря, рекрутів в армії не побільшає. Відповідно, треба йти до мети, а не просто обіцяти це щомісяця.
Якщо чесно, ми були б раді не писати цей текст. Краще би про документ не дізнались у ЗМІ, не зробили потужний злив, і про це далі не знали б за межами Німеччини. На жаль, це вже сталося. Навіть Бундесверу довелося щось викласти, як бачите. Тому наш лейтмотив трохи дивний: шкода, що це вже сталось, але хоча б оцінімо німецьку прагматичність у цьому аспекті. Коли молодці, треба хвалити.
Офіцери Бундесверу мають цілий тур по землях і містах. На них покладено перші кроки у підготовці до бойових дій — зустрічі з бургомістрами, інструкції для муніципалітетів та створення виконавчих комітетів, які мають координувати нову оборонну економіку.
Вже до весни 2026 року кожен регіон має бути готовий: склади переписують на облік, усі значні мости беруть під охорону, навіть джерела води контролюють. Надворі вже осінь 2025-го. Це 2022-го можна було кривитись, чуючи про плани десь за чотири роки. Але ж і ми воюємо вже не три дні.
Маючи цілі покоління, для яких секс-скандал став важливішим за стан оборонної галузі, влада в Німеччині пішла дещо хитрим шляхом. Як таким людям спустити план мобілізації на голови? Та вони ж подуріють. Краще у відповідь на гібридну війну запропонувати гібридний стан, де цивільні структури перетворюються на військові за одним наказом згори.
Сьогодні ти керуєш водоканалом, завтра відповідаєш за його стійкість до диверсій. І головне — щоб жоден німець не задумався, що в його майбутньому записано військово-облікову спеціальність, а його комплект камуфляжу вже шиють на фабриці.
Фабрика, до речі, теж може бути подвійного призначення. Наче щось погане, їй-богу.
Щоб цей новий порядок працював, до справи підключили бізнес. Німецькі перевізники, наприклад, вже отримали анкетування з питаннями: «Чи маєте досвід керування військовою технікою?» та «Чи готові ви працювати у військових перевезеннях?». Будьмо відверті, це більше схоже на мобілізаційні уточнення, ніж на комерцію.
Deutsche Bahn давно возить армію, однак тепер це буде частиною плану. Rheinmetall отримує контракти не тільки на зброю, а й на облаштування зон відпочинку для військ — мовляв, солдатам теж треба десь каву випити, поки їх перекидають на східний фронт. Deutsche Telekom готує комунікаційну мережу, яка має витримати і атаки хакерів, і мобілізаційні навантаження.
Компанії закликають готувати плани звільнення працівників для служби. Бо якщо держава захоче, то твій токар чи інженер завтра стане піхотинцем. І Бундесвер матиме право забрати все — від складів до земельних ділянок, якщо там треба будувати укріплення. Відповідно, питання бронювання краще вирішувати наперед. Не так, як у нас циркових артистів чи кур’єрів від армії ховали, а потім зі скандалом це розвернули назад.
Канцлер Мерц без зайвих емоцій повідомив про згортання решток соціальної держави. Основна економія, на його думку, зачепить так звану громадянську (Bürgergeld), тобто базову допомогу для безробітних.
Без прикладів не рахується, тож ось вам тема для обговорень. У Німеччині зараз три мільйони безробітних. Скажете, немає роботи? Є сотні тисяч вакантних робочих місць. От тільки навіщо туди йти, якщо виплат від держави й так вистачає.
«У нинішньому вигляді все це не може продовжуватись, і не буде продовжуватись», — сказав пан Фрідріх. І це не збіг. Якщо всі ресурси мають іти на війну, за що годувати ту саму соціалку? Якщо треба годувати солдата, навіщо зайвий рот у вигляді сирійського мігранта, який не поїхав навіть по завершенню війни в Сирії? Це ж питання лояльності та вдячності за неї.
Серед переліку загроз для виконання плану військові стратеги чесно визнали «настрої населення». Це ви вже могли побачити й у нас. Коли держава виходить на певний рівень достатку (не так важливо, який саме, але вищий за попередні), безліч громадян сприймають це як подарунок. Тобто те, за що не треба платити.
Що ж, любителів вийти на мітинг виключно з приводів екології чи сексизму чекає багато цікавих відкриттів. Бо насправді твоя держава — це не мовчазний сусід, який щедро ділився будь-яким достатком усі ці роки, а тепер просто тебе відпустить. І це не про якесь міфічне рабство. Більшість європейців платили податки, але не мали навіть уявної змоги віддати борг батьківщині у складі війська. Виключно економічний фронт.
А от чесно, навіщо світити свої плани зі збереження держави наперед? Щоб майбутні хитруни здавали твої військові об’єкти агресору? Щоб вони тікали, пославши тебе під три чорти? Щоб уже на практиці стало зрозуміло, що лібералізм працює лише в мирні часи? Так у них наш приклад є перед носом. І німці не дурні, щоб його ігнорувати.
Тому нас чекають нові шедевральні вигуки «Я не піду!» різними мовами. Ймовірно, як обґрунтування такого потужного державницького рішення можна буде скинути пацанам пісню. «І пару раз я бросал пятьорочку в ящік».
Європа ще вдає, що можна домовитися. Проте нарешті готується до великої війни, нехай і ховає це під терміном «гібридна фаза». Будь-який народ там — такий самий, як і наш. Будуть свої герої, яких не стримаєш у їхньому пориві. Будуть свої хитруни, яких доведеться вести вперед примусово. Важливі не лише танкові колони. Важливі методи, якими ти будеш тримати під контролем власне населення.
OPLAN DEU є дзеркалом нового світу, де війна перестала бути уявним сценарієм. Де бундесверівські генерали розмовляють із мерами, а корпорації отримують на підпис військові анкети. Де соціальну державу згортають, щоб на її місці виріс військовий завод. І де головний виклик — не лише супротивник на сході, а потенційний саботаж зсередини.
Ми звикли сміятися з німецьких бюрократів, які пишуть документи на тисячу сторінок. Що ж, нині у цих документах розписано життя Європи на найближче десятиліття.
