Падіння Демпартії. То Трамп надовго?
Примітка редакції. Продовжуємо матеріал про те, як у США трапився останній політичний перелом. Чи вийде його лікувати — читайте прямо зараз. Богдан Мельник дуже старався, та ми все ж розділили текст на дві частини.
Після виборів 2020 року демократи втратили частину місць у Палаті представників. Одразу після цього Абіґейл Спанберґер прославилася розгромом власних партійних радикалів на внутрішній нараді фракції.
Вона сказала таке: «Нам ніколи більше не слід уживати слова "соціаліст" чи "соціалізм". Якщо ми назвемо вівторок (результат виборів того вівторка. — Прим. пер.) успіхом — нас, бляха, розірвуть у 2022-му».
Та 2025 року Спанберґер, яку часто називають серед небагатьох поміркованих із потенціалом для старту на державному рівні, вже менш охоче дистанціюється від радикалів.
У жовтні National Review опублікував шокуючі повідомлення Джея Джонса, кандидата Демпартії на посаду генпрокурора Вірджинії. Він бажає смерті республіканському колезі з Палати представників Вірджинії: «Троє людей, дві кулі. Перед вами Ґілберт, Гітлер і Пол Пот. Ґілберт отримує дві кулі в голову». Джонс навіть побажав зла дітям опонента, написавши, що той вирощує маленьких фашистів.
Минулого місяця йшли дебати серед кандидатів на пост губернатора Вірджинії. Пані Спанберґер неодноразово питали, чи зберігає Джонс її підтримку після цих слів. Вона так і не змогла ані захистити його, ані відхреститися. В результаті лише повторювала порожні, дбайливо підібрані консультантами формулювання.
На пряме запитання, чи підтримує вона Джонса, Спанберґер незграбно ухилялася: «Важливо, що на цьому етапі, коли ми рухаємося далі, виборці мають ці дані… Кожен виборець має самостійно зробити вибір на цій підставі».
Не схоже, що Спанберґер засвоїла урок із питання, яке найбільше відштовхнуло виборців-центристів на президентських виборах 2024 року. На тому ж дебатному майданчику їй довелось говорити про участь біологічних чоловіків у жіночому спорті. Спанберґер знову ухилилась від однозначної відповіді: «У Вірджинії кожна місцева громада має ухвалити свої рішення… Мій пріоритет — щоб місцеві жителі працювали для задоволення потреб кожної школи й кожної громади. Це важливо. Кажу це як мама трьох доньок, які навчаються у звичайних школах Вірджинії».
Найбільш яскрава відмова від базової політичної гігієни помітна в дискусії навколо Грема Платнера. Останній — це одна суцільна суперечність.
Платнер претендує на демократичну номінацію до Сенату від штату Мен. Це буде один із найбільш конкурентних штатів на виборах 2026 року. Грем діє як безкомпромісний економічний популіст.
У соцмережах має імідж простого, прямолінійного хлопця. Не дивно, що він швидко здобув підтримку сенатора Берні Сандерса та інших прогресистських «стовпів». Утім, Платнер народився у заможній родині та навчався в приватному закладі за 75 тисяч доларів на рік.
Щоправда, кандидат мав бойовий досвід у Афганістані, де був як співробітник приватної військової (чи вже «охоронної»?) компанії. До того ж він має доволі дивний політичний бекґраунд — щодня з’являються його расистські та гомофобні коментарі на Reddit.
Кульмінацією стали світлини, що спливли восени. На грудях у Платнера виявилось велике тату: череп із кістками у стилі СС. Політик твердить, що не знав значення символу, коли набив його. Мовляв, це сталося двадцять років тому. Проте його колишній знайомий розповів ЗМІ, що той жартома називав його Totenkopf. І лише після розголосу демократ перебив на собі це татуювання.
Дистанціюватися від кандидата, в якого на грудях був нацистський символ — принаймні до того, як про це дізналася публіка, — здавалося б, мінімальний тест політичної пристойності для демократів. Тим паче, він іще не здобув партійну номінацію. А потім суттєво ускладнить для демократів здобуття вкрай потрібного місця в Сенаті по цьому округу.
Та Демпартія надто роздратована тим, що республіканці не дисциплінують власних екстремістів і фриків. Тож на диво велика кількість упливових демократів провалюють навіть цей тест.
Ідеологічні союзники Платнера особливо жваво шукають виправдання. Берні Сандерс після скандалу з татуюванням заявив, що той пережив темний період та не єдиний у США, хто переживав подібне. На його захист кинулася неочікувана кількість системних фігур.
Джон Ловетт — спічрайтер Барака Обами, а нині співведучий Pod Save America — зробив пост, очевидно натякаючи на кейс Платнера: «Прошу висловлюватись тільки ідеальних кандидатів із конвеєра Гарвардської юридичної школи, з високою дисципліною, де всі галочки проставлені. Улюбленців і скромних, без жодного духовного зв’язку з власним тілом, які волонтерили в шкільні роки…».
Виходить, американців буває лише два види — або випускники Гарварду, або ті, хто має нацистські символи на грудях. Тим часом партійна база гуртується довкола Платнера: за результатами недавнього опитування, він випереджає головного конкурента на 34 пункти.
Мішель Обама колись влучно підсумувала стиль політики свого чоловіка — мабуть, найбільш успішного демократа XXI століття. Тоді вона описала ситуацію так: «Коли вони (опоненти) опускаються низько, ми підіймаємося високо».
Можна зрозуміти, чому багато демократів утрачають терпіння до цього принципу, поки Трамп і його союзники ламають кожне базове правило особистої та політичної пристойності. Я навіть бачу логіку в тому, що сам Обама записав відеозвернення до виборців Каліфорнії із закликом підтримати відверто антидемократичну реформу редистрибуції округів як противагу так само антидемократичним маневрам у Техасі.
Коли опонент пишається кожною брудною хитрістю, аж до відкритих закликів переслідувати «ворогів» — залишатися вірним принципам може здаватися грою на поразку.
Проблема цієї тактики не лише в тому, що вона аморальна. Вона ще й має високі шанси обернутися проти своїх творців. Виборці, які хочуть бачити в Білому домі безсоромного забіяку, вже мають доступ до вельми «вражаючого зразка». І в цьому сенсі важко перевершити оригінал.
Як любили казати лідери Occupy Wall Street у свої більш романтичні часи, очільники успішних революцій правлять так, як здобувають владу. Навіть якщо демократи всупереч власним шансам таки усунуть Трампа, копіюючи його — немає певності, що вони будуть вірні базовим принципам американської республіки, коли повернуться до Білого дому.
Спостерігаючи за злетом woke у перше президентство Трампа, я почувався безсилим. Було передчуття катастрофи, яку ніяк не можеш зупинити. Сьогодні я бачу злет Ньюсома, Платнера та Джонса. Читаю їх виправдання від усіх, від Сандерса до Спанберґер. Відчуваю такі самі страх і невідворотність.
Схоже, найближчим часом стиль woke стане більш м’яким за змістом та soft-Trumpy за діями. Я ніколи не думав, що відчуватиму ностальгію за помилками демократів, які допомогли Трампу посісти центральне місце в американській політиці. Але цей виток фарсу та промахів буде не менш самовбивчим.