Четверте питання пісділінгу
Всім привіт, шановні читачі! Почнімо з компліментів класним аналітикам, які завбачливо писали вам те, що згодом скаже українська розвідка та окрема приватна структура з корінням у Європі. Тобто похвалімо самих себе.
Ми попереджали, що Росія відновлює Ленінградський воєнний округ та розширює вже наявні бригади до рівня дивізій. Знайшли слабке місце в обороні НАТО, яке немов запрошує російських окупантів своїм саботуванням боєздатності,— а потім пояснили, чому це саме Латгалія.
Врешті-решт, помітили сумніви у НАТО, що ведуть до подвійних оборонних угод. То вже бонус.
Звучать такі речі не дуже приємно для європейців. І ми самі чудово розуміємо, що в такі незручні слова комусь не захочеться вірити, аж поки вони не побачать об’єктивні дані. Або до того часу, поки це не озвучить хтось більш імпозантний та з підвищеним рівнем експертності.
Тому днями ті ж тези оприлюднив голова СЗРУ Олег Іващенко. Він заявив, що Росія війну завершувати не збирається, а ВПК — єдина галузь, яка зростає на її території. Про це «Петро і Мазепа» теж попереджав, до речі.
Також спікер підкреслив, що під прицілом Кремля схід Європи, нехай він і в НАТО.
«Росія готується. Вони створюють Ленінградський воєнний округ — і це не про оборону, а про наступ. Там буде операційний напрямок — Кольський півострів, Фінляндія. На цьому напрямку ми бачимо будівництво нових військових частин… Росія не збирається цю війну зупиняти. Там створюють нові округи і дивізії. Якщо бути точними, то 13 дивізій».
Кому не подобаються вітчизняні спецслужби — не біда, є російські. Жартуємо! Є організації з інших держав. І навіть не з державним фінансуванням.
Наприклад, «Белпол». Там нещодавно був ефір, присвячений загрозі російського вторгнення до країн Балтії. Цю загрозу експерти вбачають у проведенні військових навчань «Захід – 2025», які пройдуть у вересні. Якщо комусь цікаво, дуже рекомендуємо ознайомитись і з їхньою точкою зору. Ефір шукайте за цим посиланням.
Звісно, не все збігається з нашою позицією. Наприклад, пан Іващенко повторив тези своїх колег із Європи, буцімто Росії для відновлення боєздатності треба кілька років.
Тут ми не згодні. Втім, хто ми такі, щоб критикувати.
Але навіщо взагалі припускати, начебто Росії треба до чогось готуватись? Це ж недооцінка сил ворога. Тому в нас є просте заперечення. Без конспірології та «якщо» — лише дані щодо боїв у Курській області РФ, куди через політичні пріоритети росіяни перекидали свої елітні частини.
Хто не згоден із нами — той молодець, та нехай відповість на чотири запитання.
Питання №1. Поки Росія ставила у пріоритет бої за Курську область, чи зупинялась війна на інших ділянках фронту? Ми такого не помітили. Але раптом ви більш уважні.
Площа Курської області становить приблизно 30 000 квадратних кілометрів. Звісно, бойові дії йшли не на всій території. Втім, війна — це не лише перестрілки в окопах чи штурми посадок. Це перегони, хто першим закине своїм підрозділам побільше БК. Це логістика. Це зв’язок та інші необхідні речі. І лише потім самі бої.
Навіть не згадуючи війська КНДР, росіяни самі взялись за цю область, паралельно не знімаючи навантаження з нашого фронту. Десь стало менше штурмових дій. Десь замість крутого дронщика з російських ССО в посадці посидів звичайний.
Але війна тут тривала. Наче не так складно це помітити.
Тепер дивіться на країни Балтії. Вже не раз згадана нами Латгалія в Латвії — це 14 500 квадратних кілометрів. Половина Курської народної. Тож у нас питання №2. Чи росіянам важко провести аналогічні бойові дії тими ж силами, але на вдвічі меншому плацдармі? Звісно, тут відповідь залежить від підготовки суперника росіян.
Так ми виходимо на питання №3. Чи зможе місцевий військовий контингент у Латвії вести бойові дії так само ефективно?
Зрозумійте правильно: ми не закидуємо партнерів шапками. Це ж не про емоції. Чи є в Латвії підготовлені оператори дронів? Якщо немає там, чи є вони у союзників? Як справи з логістикою, кількістю піхоти і так далі? Ми ж така паршива держава, нас і в НАТО не беруть. Тож Альянс має показати хоча б такий самий рівень, як ЗСУ. Або кращий, якщо панове мають ласку.
І тут з’являється питання №4. Як у європейських держав справи з радіоелектронною боротьбою?
Це елементарна річ, яка дасть можливість хоча б трохи нівелювати загрозу від російських FPV. Змусить перейти їх на оптоволокно, яке через певний час почне даватися взнаки в умовах лісистої місцевості (у Латгалії саме така). Такі засоби є в крутих державах НАТО, правда? Бо в нас вони чомусь є. Та куди нам до декого!
Всього чотири питання. Якщо на всі прозвучала відповідь «Ні», не обманюйте себе сподіваннями на паузу перед новою війною.
Росіяни можуть знизити інтенсивність боїв під Марфополем чи на Тернах, все одно вимотуючи наші сили меншими атаками. Якщо військовий контингент НАТО не зможе воювати з ними на нашому рівні, а також не нівелює хоча б часткову загрозу від російських дронщиків — виходить, Кремлю час і не потрібен. Усе необхідне і так є.
На цьому не все. Ми нагадали про свої попередні знахідки, похвалили розвідку за виконану роботу та задали кілька запитань. Треба щось нове додати, чи не так?
За нашими даними, майже 20% новобранців ЗС РФ зараз не шлють воювати. Їх відправляють у резерв. Цей процес не переривається вже тривалий час, незалежно від ситуації на фронті. Ще до нових частин потрапляє дуже велика (якщо не більша) частина нових озброєнь. Наприклад, поки в Україні горять російські танки Т-62, кудись діваються новенькі Т-90. Їх небагато, але роблять їх регулярно. І не витрачають будь-де.
Якщо врахувати, що росіяни вчаться на своїх помилках, чисто за радянським підходом їм потрібні два ешелони армійського рівня. А потім іще й резерв. Це те, чого їм не вистачило в лютому 2022-го в Україні.
Якщо уявити, що суцільний пісділінг (це не матюк, ми про peace dealing) спрацював, резервом одразу стане російська армія на нашій території. Її виведуть та доукомплектують. Як свідчить практика, в окупації впораються Росгвардія та ФСБ. А ось кадрові частини знадобляться деінде. Нічого їм тут від партизанщини гранати за комір ловити, для цього є спеціально навчені люди.
Якщо не уявляти пісділінг — ця армія воює тут, а для резервів Росія проведе мобілізацію. Там вона теж, до речі, помилки 2022 року врахувала. До Грузії цілі натовпи вже не зможуть звалити.
В такому разі Росія може й не виділяти собі час на підготовку. Це не має ані військового, ані політичного сенсу. Все готово і було продемонстровано на Курщині.
Навпаки, військова вигода — бити ворога, поки той не покращив своє становище. То навіщо чекати?
Щоб жертві було спокійніше?
В самурая немає мети, є лише шлях.
Ваш донат – наша катана. Кнопки нижче!