Чому Венесуела ще жива?
Я можу помилятись, як і будь-яка людина. Однак щось мені підказує, що конкретно зараз США планують військову операцію проти Венесуели. Так це чи ні — подивимось. Просто хочу пояснити деякі деталі щодо планування, нехай і більш примітивного рівня.
Тільки не сильно критикуйте цього разу. Все-таки я можу судити зі своєї дзвіниці, а в Пентагоні явно є вища та більш якісна. Тому план імовірного наступу передбачати не берусь, зате можу пояснити головне. Чому цього досі не сталося?
Я пишу цей текст трохи наперед, але попросив редакцію поставити його 30 листопада. Бо ця дата дійсно важлива. Принаймні, якщо ви сприймаєте бойові дії не як стрілки на картах, а як дійсно складні та продумані операції.
Від редакції. Перепрошуємо, та не мали змоги тримати ще місяць. Най буде!
NEW 🇺🇸🇻🇪 — Ammunition depots have begun to be established at U.S. military bases in Trinidad and Tobago, a Caribbean island nation located just off the coast of Venezuela. pic.twitter.com/1q3hi01AY8
— UK Report (@UK_REPT) October 19, 2025
До кінця листопада узбережжя Венесуели захищене зброєю, яку не купиш у жодному військкоматі. Це природні умови. Нам назва незвична, але там це називається сезоном ураганів. Як відчуваєте чисто з назви, для висадки піхоти та авіаударів погодка так собі.
Якщо уявити себе генералом, що збирається розпочати вторгнення нехай до ворожої, але все ж незалежної держави, стане зрозуміло одне — права на помилку тут немає. Ту ж висадку піхоти ще спробуй розрахуй. Для цивільних читачів це означає, що пора почитати про два слова — «підвітряний» та «навітряний».
Після цього Кариби входять у суху фазу. Не просто якусь «тиху», а саме суху. Дощів стає в рази менше. Відповідно, кращає видимість. Нікуди не подінуться пасати, але вони більш передбачувані: розв’язують руки авіації й розганяють хмари, але можуть влаштувати турбулентність на підвітряних схилах. Бачите, недарма я це слово вам порадив.
Це дуже складно. Можна нічого й не розраховувати. Тоді вся ваша венесуельська Нормандія буде гарною на папері, але невдовзі розіб’ється об берег. Або навіть до нього не допливе.
Пам’ятайте, погода здатна зірвати вашу десантну операцію не гірше за міномет.
Якщо вам поставили завдання брати штурмом Каракас, висадку доведеться робити якомога ближче до нього. Венесуельська столиця не має доступу до узбережжя, і цим трохи убезпечена. На щастя для атакуючої сторони, з нею пов’язано логістикою прибережне містечко Ла-Гуайра. Особисто я висаджувався б там.
Ла-Гуайра не виходить на околиці Каракаса, як Вишневе коло Києва. Там гори, і до 15 км дороги пролягає саме через гірські хребти. Легкої прогулянки вам не обіцяють навіть тут. Просто це трохи ближче.
Окрім Ла-Гуайри, поряд є ще декілька портів. Щоправда, мандрувати звідти по ворожій території, маючи на меті штурмувати столицю — завданнячко не просто для спецназу, а для самогубців. Думаю, американці все ж себе люблять, аби не доходити до такого.
Over 300 additional U.S. Marines have arrived in Puerto Rico as part of Trump’s growing militarization of the Caribbean and the waters near Venezuela.
The buildup includes deployments of fighter jets, naval vessels, and large-scale military exercises in Puerto Rico.
Trump… pic.twitter.com/rM1ro2w3fc
— BreakThrough News (@BTnewsroom) October 17, 2025
На суші вас зустріне вкрай вузька прибережна смуга, немов пришита до крутих схилів Кордільєри-де-ла-Коста. Залишається лише сподіватись, що десь на тих схилах ще не стоять ворожі розрахунки. Інакше ви у них як на долоні.
Ла-Гуайра буквально втиснута між морем і горами. Дорога та забудова йдуть тут тонкою ниткою. Для оборонця це мрія. Якщо тобі доступні такі дорослі розваги, як мінування, інженерка, робота ПТРК прямо зі схилів чи величний винахід людства під назвою «міномет» — це просто чудові умови. У багатьох в історії таких і близько не було.
Можна висадитись і у східній частині Венесуели. Там дещо інші умови. Є скелясті виступи, бухти. Рельєф у разі вдалого планування вас непогано замаскує. Також по ньому зручно розсипатись, не стоячи як мішень посеред пляжу. Є лише один мінус: це дуже далеко від столиці.
Повертаємось до оцінки реалій без «стрілочок на мапі». Рано-вранці море ще відносно спокійне. Вдень можуть бути нюанси. Знаю, в Україні не надто популярний серфінг — я і сам не є його фанатом. Але ось ті хвилі, які серфери так полюбляють, можуть стати дуже неприємним сюрпризом для вашого наступу.
Хіба, може, ви прихопили із собою дошку. Хоч покатаєтесь.
Якщо ми говоримо про повноцінну військову операцію, далеко не всі ваші бійці бігтимуть по узбережжю. Щоб вони десь там закріпилися, потрібна логістика. Як ми з вами вже розібрались, якраз на сході країни є природні укриття, які дадуть змогу розбити постачання на певні етапи. Це якщо замість швидкого прориву вам усе ж захочеться досягти результату повільніше, але більш упевнено. «Згідно з книжкою».
І це ми не говоримо про інженерні війська. Я поняття не маю, наскільки Венесуела готова оборонятись грамотно, бо не сиджу в американському штабі. Тож не будемо вводити себе в оману.
Сухий сезон — подарунок для вас. Однак повністю розслабитись цей регіон вам не дасть ані шансу. Пасати змусять урахувати турбулентність на підвітряних схилах. Особливо вражені будуть пілоти гелікоптерів та оператори БпЛА (якщо американці їх мають).
Саме після 30 листопада Кариби гарантують вам менше води з неба, але дещо більше вітру з моря. Такий собі бартер для сторони, яка наступає. Що важливо, шторми можуть траплятися і значно пізніше, та хоч у грудні. Тут я говорю лише про їх частоту.
Так чи інакше, все це доведеться врахувати. Той, хто вважає, що море — це як суха дорога, тільки мокра, програє ще до першого пострілу.
І начебто поверхневі знання даю, але зрозумійте мою мотивацію. Коли більша частина громадян досі оцінює карту України за назвами міст без урахування рельєфу та щільності забудови — самі розумієте, це дуже боляче. Може, хоча б ілюстрації з екзотичних держав покажуть, наскільки військове планування складне.