Дроновий безвіз Європи
У Європі вересень пройшов під тихе дзижчання невідомих дронів та переговори службових рацій. Безпілотники вигулькували там, де будь-яка поява забезпечує максимальний шум і мінімум доказів.
Географія операції вражає. Польоти охопили Німеччину, Швецію, Литву, Фінляндію, Францію та Норвегію. Кожна країна побачила свій епізод, але якщо скласти їх на один стіл, вийде не «хаос випадковостей», а цілком читабельний патерн, у якому чітко видно задум і пріоритети того, хто запускає ці «невідомі об’єкти».
За хронологією першою йшла Фінляндія. 20–21 вересня там фіксували політ над гідроелектростанцією поблизу Рованіємі.
Ніч із 21 на 22 вересня була неспокійною вже у Франції: там помітили рух над полігоном Мурмелон-ле-Гран. Потім настала черга данської ночі з 24-го числа на 25-те. Цього разу польоти дронів відбулися над кількома аеропортами.
І вже наступної ночі — Швеція, архіпелаг Карлскруни, фактично сусідній двір головної бази флоту. 26 вересня невідомі об’єкти в небі помітила Німеччина. Точніше, її північні землі, де офіційно перевіряють версії розвідки та саботажу. Того ж дня у Литві через безпілотники двічі тимчасово припиняв обслуговувати пасажирські рейси Вільнюський аеропорт.
Ніч із 26 на 27 вересня знову напружила Данію. Цього разу дрони літали за маршрутами, де явно було враховано розташування військових об’єктів (наприклад, база Карап, вона ж Karup).
27 вересня заметушилася Норвегія. Там дрони літали навколо авіабази Ерланн, вона ж Ørland (не дивуйтесь, там трохи дивні написання у них). На цій базі розташовані літаки F-35. Того ж дня озвалися Нідерланди, де аеропорт Схіпхол вирішив трошки відпочити, поки у небі літає що попало.
Поодинці можна списати це на дрібні капості. Однак, щойно проставиш відповідні прапорці на мапі, розумієш головне: це доволі системне явище.
І тут у мене цілком логічне питання до нашого сприйняття. Якщо один розвідувальний дрон годину літає над Черніговом — це у нас привід для скандалів, прокльонів, весь біль та сум українського народу. А коли безпілотник невідомої конфігурації літає над стоянкою F-35, які ми хіба на картинці колись бачили — то нічого, розвідали й розвідали. Так?
Звісно, розвідка з повітря — річ страшна, коли її здійснюєш не ти, а хтось проти тебе. В цьому я не раз переконався на практиці. Але тоді попрошу співгромадян ставитись так не лише до розвідки по наших областях, а до будь-якої. Потрібна послідовність.
За європейським турне невідомих дронів вимальовується певна логіка щодо підбору цілей. Перша лінія пріоритетів — цивільна авіація й аеропорти. Додайте до безпілотників ту нещодавню кібератаку, коли росіяни накинулись на найважливіші європейські летовища.
Бачите? Це найшвидший спосіб внести хаос: ЗМІ виють, усюди затримки рейсів, черги на реєстрацію. Як наслідок, гнів пасажирів і питання до політиків та силових структур. Дешева дестабілізація працює краще за дорогі ракети. Витрати мінімальні. Ефект — публічний і миттєвий.
Друга лінія за пріоритетністю — військові бази й навчальні полігони. На місці росіян тут я не просто знімав би відео з ангарами, а більше міряв реакцію європейців десь унизу. Хто включається першим. Скільки хвилин потрібно, щоб підняти відповідальних осіб. Які саме протоколи вступають у дію. Що роблять із повітряним рухом і наземною охороною. Як працює радіоефір — теж важливо.
А вже третя черга — критична інфраструктура. Це поки що росіян не так цікавить, хоча на місці фінів я б уже напружився.
Крихітна Данія цього місяця стала очевидним лідером за інтенсивністю. У другому ешелоні йдуть Німеччина, Швеція та Литва. Фінляндія й Франція отримали по одному ляпасу. Норвегія дещо виривається із цієї логіки, але все-таки там стоять літаки п’ятого покоління.
Коли збираєш цю вересневу мозаїку, напрошується ще один висновок. Росіяни чи то знущаються, чи то привчають європейців до нервової звички, де щоденні підвищені витрати стають новою реальністю.
Українці скаржились, що навіть без ударів зазнають збитків? Ви не вірили? Ось, тримайте.
Можна, звісно, знову повторити фразу «доказів мало» та мужньо розвести руками. Підозрюю, багато хто серед політиків так і робитиме, бо жодних системних ідей із цієї нагоди у публічному полі поки не видно. Росія спокійно тримає цілий континент у повній невизначеності. Що вважати нападом, а що — інцидентом? Коли піднімати авіацію? А зупиняти аеропорти? Коли можна сказати вголос слово «диверсія»?
Чим довше Європа шукає юридично бездоганну рамку для кожного епізоду, тим легше наступний дрон підбере собі вікно й маршрут. Це і є стратегія на виснаження. Версія для тих країн, які у війну поки що не вступили, і цієї думки шалено бояться.
Чи означає все це, що Європа прокинулася? Ні. Це означає, що Європа роками спала з одним відкритим оком і вважала це пильністю. Тому цілі натовпи осіб, що мають політичні амбіції, так відчайдушно чіпляються за слово «інцидент», коли насправді йде системна кампанія.
Підсумок вересня простий і неприємний. Росія провела у державах Європи нереально масштабну операцію з розвідки. Які б слова не лунали, ця операція успішна. Хтось назве це випадковістю. Я раджу називати речі своїми іменами.
Вересень лише намалював контури. Жовтень та листопад перевірять, хто вміє читати їх без підказок.
