Іранський Будапешт у Відні
Примітка перекладача. Така назва статті має краще відображати інший бік відомого нам Будапештського меморандуму. Інколи топові країни домовляються навіть не про гарантії комусь, а про протистояння з ним. Виходить, як і з нашим Будапештом, так собі. Звісно, промови звучать гарні. Але на практиці робити ніхто нічого не збирався із самого початку.
Відколи ядерна програма Ірану була оприлюднена, кожна нова адміністрація в США мала дилему. Що краще — недосконала угода чи атака на іранську ядерну інфраструктуру і ризик отримати нову війну на Близькому Сході?
Десять років тому адміністрація Обами дійшла висновку, що угода — менше зло. Після першої спроби серії кібератак та економічних санкцій, Обама обрав дипломатичний шлях. 2015 року було підписано ядерну угоду з Іраном, офіційно відому як Спільний всеосяжний план дій (СВПД або JCPOA).
Тоді Іран погодився обмежити ядерну програму, дозволивши інспекції в обмін на скасування санкцій. Документ викликав гнів «яструбів», включаючи Дональда Трампа. Десять років потому, за іронією долі, адміністрація Трампа зіткнеться з таким самим вибором. Адміністрації змінилися, та основні виклики — ні.
Тоді більшість опонентів СВПД зосереджувалися на трьох критичних зауваженнях. Попри назву, договір не був «усеосяжний». Він обмежував збагачення урану, але не стримував ракетну програму. Угода нічого не зробила для зменшення мережі проксі-сил Ірану на Близькому Сході: ті загрожували як США, так і їхнім союзникам.
План дій пропонував Ірану послаблення санкцій в обмін на обмеження ядерної програми. На той час Тегеран мав десятки мільярдів доларів на іноземних рахунках. Договір дозволив іранцям вільний доступ до цих коштів.
Критики СВПД попереджали, що Іран використає економічне полегшення для зловмисних цілей, збільшить фінансування посередників чи іншу зловмисну діяльність за кордоном. Як мінімум, вони застерігали, що вивільнення коштів допоможе іранському режиму вижити перед обличчям широкого внутрішнього невдоволення.
І, навіть якщо Іран дотримався б такої угоди (що саме по собі викликало сумніви), початковий план не був постійним обмеженням його ядерної програми. Лише паузою. До того ж договір містив пункт про припинення його дії. Ключові домовленості, що мали б обмежити можливості Ірану зі збагачення урану, мали закінчитися через 10–15 років.
СВПД вимагав від Ірану дотримуватися Додаткового протоколу до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї та не прагнути її створення. Критики казали, щойно термін дії угоди сплине, Іран зможе відмовитися від протоколів і швидко розробить ядерну зброю.
Угода точно не була довгостроковим рішенням. Вона лише відклала це питання на потім.
Адміністрація Обами підкреслювала, що СВПД при всій недосконалості був найкращим договором, який можна було досягти на той час. Вона стверджувала, що санкції можуть «зворотно вплинути» на Іран у разі його невиконання. Ще адміністрація заявила, що альтернатива у вигляді бойових дій буде неефективна та спричинить ескалацію до рівня великої регіональної війни. І це у той час, коли США намагались вирватись із Близького Сходу.
Однак ці аргументи не переконали скептиків. Адміністрація Трампа скасувала угоду в травні 2018 року на користь максимального тиску з жорсткими економічними санкціями, щоб підштовхнути Тегеран до поступок. Ця кампанія зруйнувала іранську економіку. Але вона так і не змогла змусити Іран відмовитися від ядерної програми.
Минуло десять років після підписання СВПД. Багато чого на Близькому Сході дійсно змінилося. Завдяки Авраамським угодам Ізраїль тепер має дипломатичні відносини, хоча часом і напружені, з більшою частиною арабського світу. Іран налагодив більш тісні зв’язки з Росією завдяки її агресії проти України. Регіональна динаміка була перевернута через теракт «ХАМАСу» на Ізраїль 7 жовтня 2023 року та війни в Газі й Лівані.
Однак проблема іранської ядерної програми залишається такою ж болючою, як і раніше. За деякими оцінками, станом на кінець 2024 року Іран мав достатньо збагаченого урану для виготовлення п’яти-шести бомб.
Питання так само полягає в тому, як зупинити продовження ядерної програми Тегерану. Спочатку Трамп заявив, що підтримає удар Ізраїлю по іранських ядерних об’єктах, але натомість вирішив спочатку звернутися до дипломатичного варіанта, де загроза застосування сили перебуває лише на задньому плані.
Як може виглядати ця угода, якщо вона взагалі буде укладена, невідомо. Але вона зіткнеться з тими ж викликами, що й початковий СВПД.
Можливо, Іран і готовий піти на компроміс щодо своєї ядерної програми. Він підійшов до певної позначки у прогресі, але навмисно не перетинає її. Однак також Тегеран не приховує відсутність зацікавленості у всеосяжній угоді.
Речник Корпусу вартових Ісламської революції (КВІР) Алі Мохаммад Найні категорично заявив: «Національна безпека, оборона та військова міць є одними з червоних ліній, які не можуть обговорюватися чи бути предметом для переговорів за жодних обставин». Тобто жодних поступок як щодо ракетної програми, так і щодо підтримки Іраном своїх проксі.
Звісно, Тегеран може вихвалятись. Так само він здатен формулювати початкову позицію для переговорів. Але все-таки це не його нова позиція: як раніше, так і зараз, Тегеран має достатньо причин, аби уникати всеосяжної угоди.
Нинішній Іран може навіть виявитись більш уразливим, ніж десять років тому. Хоч «ХАМАС» і не знищено, наступальні операції Ізраїлю добре підбили його потенціал. «Хезболла» просто розбита. Повалення режиму Асада в Сирії стало ще одним ударом для Тегерана. В Ємені під прицілом іще один важливий іранський посередник — хусити. Якщо Іран відмовиться від своєї ядерної програми, він буде позбавлений багатьох основних стовпів своєї оборони. Це дуже важке завдання.
Будь-яка нова ядерна угода міститиме економічні вигоди. Слабка економіка, ймовірно, була одним із ключових факторів, що спонукали Іран до переговорів 2015 року. Та зараз іранська економіка перебуває в такому ж зруйнованому стані. Рівень інфляції — 40–50%. За межею бідності живе або кожен п’ятий, або кожен четвертий іранець. Це дає Тегерану стимул до переговорів. Якщо не через турботу про населення, то задля уникнення внутрішньої нестабільності.
Однак як запобігти використанню Іраном цих економічних прибутків для зловмисних цілей, на кшталт відновлення мережі проксі, фінансування ракетної програми або дестабілізації регіону? Нова адміністрація США може досягти в цьому не більших успіхів, аніж удалось десять років тому.
Відстеження фінансових потоків усередині країни — складна справа. Навіть якщо ресурси з нової угоди підуть на мирні цілі, послаблення економічного тиску дасть іранцям шанс переспрямувати інші державні ресурси на все ті ж зловмисні цілі. Важко уявити, як договір повністю позбавить Тегеран такої можливості.
Зрештою, постає головне питання. Нова угода буде постійним чи тимчасовим заходом? Як свідчить історія СВПД, будь-який договір є добрим доти, доки всі сторони готові його дотримуватися. А це аж ніяк не гарантовано.
Амбіції бути великим гравцем на Близькому Сході (чи навіть регіональним лідером) дають Ірану стимул вирватися з будь-яких обмежень, які накладає на нього нова ядерна угода. І наступна адміністрація президента США може отримати підстави порушити домовленість, яку вона вважатиме недосконалою. А ще є зовнішні актори, які не будуть сторонами самого договору, але зроблять власні висновки та можуть узяти справу у свої руки. Зокрема, Ізраїль.
Іранці у своїй ядерній дипломатії будуть наполягати, щоб будь-яка нова угода зберегла недоліки початкової версії СПВД. Вони захочуть зосередитися лише на ядерній зброї, а не на всьому спектрі своєї зловмисної діяльності. І точно не бажатимуть мати жодних обмежень економічної допомоги. З огляду на крах попередньої угоди, цілком імовірно, що Тегеран знову захоче прописати обмеження стосовно часу дії нового документа.
Дипломатичні зусилля все ще мають свої переваги. І, незважаючи на ці перешкоди, нова адміністрація в США здатна укласти кращу угоду. Можливо, вона хоче продемонструвати своїм виборцям, що вичерпала всі альтернативи, перш ніж підтримати застосування сили. Або ж, незважаючи на будь-які недоліки нової угоди, бачить її ліпшим варіантом за бойові дії.
СВПД працював як десятирічний політичний громовідвід. Якщо так, він помститься.
В самурая немає мети, є лише шлях.
Ваш донат – наша катана. Кнопки нижче!