Рогатка Трампа
У світі щодня стається більше подій, ніж можна було уявити років десять тому. Втім, на те й потрібні ЗМІ, блогери та експерти, щоб відділяти важливі речі від полови. Ми таким фахівцям дали цілу добу, аби виговорились.
Зараз спробуємо поринути в старі добрі часи, коли про політику писати доводилось у рази частіше, ніж про війну в її будь-якому форматі. Були часи. А замість публічних обіцянок, яких стає все більше, ми візьмемо за основну сюжетну лінію законопроєкт Грема-Блюменталя. Той, який збирались ухвалити днями. Ну як, автори збирались.
Здавалося б, усе знову відклали. Це добре чи погано? Залежить від ракурсу.
Подивімось на ситуацію очима авторів законопроєкту. Або з позиції Джона Туна, який очолює більшість у Сенаті США. Що відбувається навколо, аби прикинути свої сили та працювати над просуванням документа?
Трамп зосередив у власних руках певну свободу дій. Бере на себе відповідальність за наслідки (навіть якщо цього не визнає), оскільки шанс причепити до цього поїзда вагон із авторами законопроєкту особисто відкинув.
Гляньте без прізвищ. Президент дає ворогу певний період на згортання бойових дій, у разі незгоди обіцяє запровадити вторинні тарифи. По 100% на горби тим державам, які далі торгують із РФ.
І все це – у тому разі, якщо між Росією й Україною не буде досягнуто перемир'я. Тобто не «якщо», а «коли», самі розумієте.
Росія припинила бойові дії? Прикольно. Отже, згорнула і плани на перезапуск військової інфраструктури вздовж кордону з країнами НАТО, припинила формувати цілі військові округи, передумала розгортати бригади в повноцінні дивізії. Прикинула – та й навіщо збільшувати випуск дронів, там ось-ось торгівля постраждає. Росія ж завжди думає про економіку. Про комфорт для цивільних. Так-так, звісно.
Надворі середина липня. Ворогу дали 50 днів.
Якщо дивитись на це очима автора законопроєкту – одразу згадується, що 1 серпня Сенат іде на канікули, і запас часу величезний.
Їдеш у Маямі чи ще кудись. Тягаєш там дівчат за фартух, лежиш під сонечком догори пузом і попиваєш мохіто. Що б за цей час не сталось, твоїй репутації політика нічого не загрожує, бо воно ляже на президента. Якщо дивом усе вийде, все одно примажешся до загальної слави за рахунок партійної прописки. А якщо (тобто «коли») не вийде, ти повертаєшся з канікул не лише добре засмаглим.
Тоді вийде, що влада награлась і терміново шукає спосіб вийти з чергового мирного заходу. Бажано з гордо піднятою головою та чистими штанами.
Чий законопроєкт стане в пригоді? Правильно.
Будьмо відверті, авторам немає сенсу за щось переживати. Вони в дамках за будь-яких умов. Навіть якщо уявити, що Вашингтон захопили інопланетяни і терміново оголосили вибори, на яких республіканці програли – у пана Ліндсі Грема за будь-якої влади знайдуться прихильники, яким подобається вводити санкції проти Росії.
Трамп отримує бажаний шанс усе контролювати власноруч. Таку собі рогатку замість арбалета. Коли виявиться, що рогатка не бере танк – йому захочеться взяти до рук одразу ПТРК. У цій ситуації найкраще бути їх виробником.
Це ми так про законопроєкт. Тепер дивимось, що ще відбувалось навколо.
Під час зустрічі з генсеком НАТО Марком Рютте, де Трамп наголосив, що «вторинні тарифи – дуже потужний інструмент».
Американські тарифи будуть спрямовані на країни, які купують російські енергоносії, зокрема Китай, Індію та Бразилію.
Axios каже, Україні передадуть не лише ППО, а й наступальне озброєння. В тому числі, далекобійні ракети. Інша річ, що заявам ми вірити не можемо – ані приємним, ані навпаки. Можемо лише поставити галочку в блокноті та чекати реалізацію цих планів уже на практиці.
Паралельно Трамп оголосив про угоду з НАТО, за якою США вироблятимуть зброю для України, а європейські держави платитимуть за неї.
Український міністр оборони під час зустрічі зі спеціальним представником США Кітом Келлогом наголосив на важливості американської підтримки. Було акцентовано увагу на локалізації виробництва зброї в Україні та Європі, зокрема систем ППО, і запропоновано фінансувати проєкти за рахунок заморожених російських активів.
Одним із чинників рішень Трампа буцімто стала телефонна розмова з Путіним. 3 липня російський очільник чітко дав зрозуміти, що планує ескалацію війни: у наступні 60 днів він хоче повністю загарбати чотири частково окуповані області України.
Зеленський після розмови з Трампом назвав її «хорошою» і підкреслив важливість захисту цивільних від російських атак.
Щодо умов дедлайну ні в кого питань немає, Росія не виглядає пацифістом. Будь-яка конструктивна критика б'є лише по заявлених строках. Наприклад, Високий представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки Кая Каллас назвала його «занадто довгим». При всьому цьому законопроєкт не влаштовує президента США лише в одному. Замість 500% мит він хоче 100%. Дуже велика різниця (насправді ні).
Законопроєкт, за яким стоять 85 сенаторів, і у якого із кожним днем російського затягування часу може стати більше послідовників.
Але аж ніяк не менше.
