Що це за Капука?
Примітка редакції. Світ не просто так входить до епохи війн. Ось вам приклад, як військові традиції переосмислюють… Та навіть в Австралії!
Барабанний дріб і ритмічний тупіт військових чобіт час від часу перериваються тріскотінням кулеметних черг і вигуками офіцера, який віддає команди. Це звук Капуки, добре знайомий кожному новобранцю австралійської армії.
Хоча розпорядок дня і стройові вправи за 75 років базової військової підготовки майже не змінилися, на казарми Блеймі на базі Капука, що на півдні штату Новий Південний Уельс, невдовзі очікує масштабна модернізація.
Уже розпочалися роботи з реконструкції бази вартістю 846,9 мільйона доларів. Старі будівлі знесуть і зведуть заново, використовуючи матеріали демонтованих споруд, щоб зберегти їхню історичну цінність.
Майор Девід Адамс, офіцер оперативного відділу, за час служби шість разів отримував призначення до Капуки — більше, ніж будь-хто з нинішнього особового складу бази. За його словами, модернізація дозволить одночасно зберегти багату військову історію і забезпечити майбутнє бази для багатьох наступних поколінь військовослужбовців.
«Дві речі формують нашу історію тут. Це будівлі та люди», — сказав майор Адамс. — «Можна було б просто знести все бульдозерами й побудувати нові споруди за іншим проектом, але тоді ми втратили б спадкоємність у підготовці».
Майор Адамс зазначив, що використання матеріалів зі старих будівель допоможе новим військовослужбовцям відчути зв’язок із попередніми поколіннями.
«Коли будівлі розбиратимуть, значну частину цегли використають повторно, щоб зберегти цю історію, цю спадкоємність», — пояснив він.
«Дехто приїжджає сюди лише один раз, як новобранець, і більше ніколи не повертається. Але навіть такі люди залишаються частиною історії цього підрозділу».
Коли майор Адамс вступив на службу в листопаді 1994 року, його взвод був найбільшим, який казарми Блеймі бачили з 1965 року — періоду найінтенсивнішого набору особового складу під час війни у В’єтнамі.
«Я був новобранцем, командиром відділення, сержантом взводу, головним сержантом роти, командиром роти, а тепер став офіцером оперативного відділу», — розповів він.
«У цьому місці відчувається особлива енергія».
Рядовий-новобранець Ендрю Інгем щойно завершив восьмий тиждень базової підготовки. За його словами, перебування в тих самих казармах, де жили попередні покоління військовослужбовців, допомагає йому відчути себе частиною чогось більшого.
«Коли приходиш сюди першого дня, бачиш фотографії людей, які вже відслужили, які служать зараз і які служитимуть у майбутньому», — сказав він.
Модернізація збіглася зі святкуванням 75-річчя підготовки військовослужбовців на цій базі. Ця подія покликана вшанувати не лише історію збройних сил, а й місцеву громаду, яка приймає військових.
«Модернізація показує, наскільки важливі Капука і Вагга-Вагга для армії й усієї країни», — зазначив капітан Кіран Габріель. — «Ми не могли б робити те, що робимо тут, у Вагга-Вагга, без підтримки місцевої громади. Тому для нас важливо відсвяткувати цей ювілей разом із нею».
Майор Адамс назвав відносини між Капукою і місцевою громадою взаємовигідними.
«У радіусі приблизно 100 кілометрів мешканці регіону Ріверіна працювали на базі водіями, кухарями, діловодами і працівниками з догляду за територією», — розповів він.
За словами майора Адамса, найціннішим уроком, який він засвоїв за воротами бази ще в 1990-х роках і проніс через усю військову кар’єру, стала важливість спільної роботи.
«Кожен військовослужбовець — окрема особистість. Але поодинці ми нічого не досягнемо, — сказав він. — Незалежно від того, яку роботу ви виконуєте, ви опинилися на своєму місці завдяки людям, які вас підтримували. Новобранці засвоюють основи цього вже протягом першого тижня».