Мамо, мене ловить Третя штурмова
Останнім часом у соцмережах з’явилися дивні історії: нібито бойові бригади з фронту настільки добре укомплектовані, що відправляють своїх бійців ловити ухилянтів у тилу. Воно смішно, але сумно.
Наприклад, один хороший мілітарний телеграм-канал це розмістив як жарт. І я б щиро реготнув, якби не чув цю ж нісенітницю на повному серйозі від інших людей. Чомусь, як не дивно, саме від цивільних. Тобто те, що «Медвежатку» за жарт, для когось — привід перепланувати маршрут і прикинутись хворим на всі частини тіла.
Як тут не повірити. Може, я й сам не проти подивитись, як військовозобов’язані таки дочекалися своєї мрії — замість «не таких» ТЦК до них завітали справжні воїни, яких ці кадри так любили протиставляти згаданим ТЦК. От тільки мої мрії не впливають на хід історії.
Вибачте, у бригадах зараз відпустку чорта з два візьмеш без удачі. Бо не так багато людей, щоб планувати собі щось. Але, звісно, з наявного складу всі бойові ватаги зараз відкашляють у тил по сотні-другій людей. Мабуть, ті до них із неба впадуть, одразу собою укомплектують вічний некомплект. Там і відправити буде кого, еге ж.
Скажу за себе. Якби у мене був вибір, відправити свого підлеглого у відпустку чи сафарі на ухилянтів — обрав би перше. Нехай відпочине.
Я не бачу сенсу відсилати людину в тил, щоб вона там виконувала роботу поліції. Так, я та сама людина, яка не забула, що замість ТЦК ловити деяких бігунів мала саме поліція. Просто її керівництву не хочеться псувати собі майбутню політичну впізнаваність, пане Клименко.
Фронт не стабілізований, щоб ми могли дозволити собі таку розкіш. Є ділянки, де росіян у сім разів більше. Або у вісім. Але ж ви й самі мали зрозуміти, що йдеться не про якусь реальну подію, а про чергову баєчку на тему «Чому я так хотів захистити країну, що не пішов до війська». Спосіб виправдати себе.
Адже зручніше уявити, що ти настільки важливий герой бойовиків, що за тобою женуться десантники. Відмовляються повертатись на фронт, поки ти не з ними. Почитали твої коментарі в пабліку «Де роздають повістки» й повірили: саме тебе їм завжди й не вистачало. Керівництво було змушене відпустити їх до тебе, бо інакше б пішли в СЗЧ та все одно за тобою явились.
Людина малює собі образ усемогутнього переслідувача, щоб не зізнаватися у власній слабкості. Простіше вірити, що тікаєш від Третьої штурмової у повному складі. Не у те, що ти поводишся як злочинець –— побачивши копа, втягуєш голову в плечі та розвертаєшся на 180 градусів.
Можливо, ми маємо справу з похміллям від очікування договорнячка з Росією. Скільки про нього говорили ті люди, які мали готуватися до служби. Скільки його чекали ті, кому не вистачало грошей на хабар за виїзд. Чекали, аж штани міняти довелось, от тільки так і не дочекалися з незрозумілої причини. Мабуть, із Путіним говорили малувато, треба більше.
Тепер ті, хто не хотів воювати від початку, вигадують собі ОСУВ «Івано-Франківськ», щоб пояснити: «Це ж не я ховаюсь, це бригади ходять по дворах». 95-а здійснила прорив біля кав’ярні «У Рафіка», добре злагоджені п’ятірки ССОшників просочились у забудову. Всі шукають головне військове диво, яке тікає від них у шортах та капцях.
Війна не омине нікого. Із 2022 року в кожного було достатньо часу. Щоб підтягнути фізичну форму. Щоб купити хоча б нормальні тактичні рукавички. Зібрати аптечку. Щоб сходити на курси такмеду чи бодай відкрити інструкцію до автомата. Це мінімальний набір відповідального громадянина.
Проте багато хто витратив час на інше — на самообман. Удавали, ніби «мене це не стосується». Тільки реальність стосується всіх без винятку.
Немає світу, де половина країни по коліна у крові, а інша половина безтурботно планує відпустку. Можна намагатися втекти. Але тоді не дивуйтеся, що суспільство відреагує відповідно. Ілюзія «жити як раніше» така ж надійна, як мантра «з Росією скоро домовимось». Минулого вже не буде.
Весь світ входить у дуже темний період, у якому саме ми маємо шанс відігратись. І від кожного вимагається максимум. Не байки про те, що заради кількох боягузів бойові бригади аж знімають особовий склад із фронту. Тільки реальна робота над собою. Лише готовність зробити свій внесок.
Армія — не пости про страшну мобілізацію. Вона не на лайках-репостах працює. І якщо хтось іще цього не зрозумів — курс молодого бійця швидко пояснить, що до чого.
