Наш румун «Старий Лис»
Old Fox – бойовий медик зі стажем. Він приїхав до нас із сонячної Румунії. Прямо зараз служить у 4-му Інтернаціональному легіоні оборони України, де навчає новобранців основам такмеду. Та це не все: також він готує майбутніх бойових медиків.
Вживу з ним можна говорити дуже довго, тільки у вас не вийде. Вирвати румуна з його звичного темпу життя не так легко, як здається. Він постійно десь комусь потрібен. Але, коли вам пощастить отримати кілька хвилин розмови, переконаєтесь: «Старий Лис» – образ дещо самоіронічний, навіть самокритичний.
Насправді вистачить і хвилини, аби впевнитись, що ліпшого позивного для цього дядька не могло бути. Сивочолий, погляд лукавий (навіть дитячий, але тільки йому не кажіть). У людині уживається багато протилежностей. Зате він вміє й по-суворому поговорити, і в режимі дотепного знавця купи історій. Це на війні дуже цінується.
Румунія точно не ображена, що в неї вкрали такого бійця: там «Старий Лис» усе одно числився у військовому резерві. Довго сидіти не довелось. Уже понад рік тому він приїхав до України, щоб ділитися знаннями, набутими в армії однієї з країн НАТО.
За плечима легіонера – досвід декількох воєн. Власний бойовий досвід румун уперше здобув іще три десятиліття тому, під час Боснійської війни. Порівнюючи той конфлікт із Російсько-українською війною, бойовий медик має свої висновки. Хороші для нас чи ні – кожен вирішить сам для себе.
– Та війна була зовсім іншою, переважно снайперською. Звісно, ми мали змогу вдосталь насолодитися такими «радощами», як міни. Однак більшість місій полягала у протидії та підтримці снайперів. Це кардинально відрізняє те протистояння від сучасної війни, де за тобою постійно полюють дрони й тебе повсякчас можуть накрити артилерією, – і знову хитрий погляд.
Весь свій досвід «Старий Лис» застосовує в роботі. Основне завдання бойового медика – рятувати життя піхотинців. Проте медичного хисту замало, коли справа стосується власного життя. Тож із першого дня у Легіоні Old Fox усвідомив: щоб вижити на передньому краї, слід насамперед опанувати фах піхотинця. І лише потім – бойову медицину.
– Скажімо так. Першим медиком, якого ми навчили, була дівчина з однієї з країн Балтії. Готуючи її до роботи на нулі, ми наголошували, що медик мусить уміти робити все те, що й піхотинець. Вона постійно сперечалася. Казала, що ніколи не ритиме окопи. Але коли врешті-решт потрапила на передову, то зателефонувала мені і сказала: «Ваша правда. Найперше, що я там зробила – викопала собі яму».
Урок для нашої іноземки був доволі болючий, але все ж пощастило. На хвилі власної самовпевненості вона мало не втратила ногу. Добре, що обійшлось (і не без уроків «Старого Лиса», звісно ж).
– Вона ледь не втратила ногу. Але їй усе ж вдалося уникнути ворожої міни. І це саме завдяки тому, що ми завчасно навчили її, як правильно рухатись та реагувати в умовах фронту. – зауважує румун.
Бойовий медик – пріоритетна ціль. Як би цинічно це не звучало, так і є: всі розуміють, що гарний спеціаліст на своєму місці може врятувати безліч життів. Тобто знизити ефективність особисто вашого підрозділу. Та й не варто кліпати здивованими очима, коли хтось каже, що врятовані ним 300-ті обов'язково повернуться на поле бою за своїми невдалими вбивцями.
На жаль, цинізм давно повернув собі статус нової норми. Тому росіяни не гидують щонайменшою нагодою вбити таку людину, нехай і нехтуючи нормами міжнародного гуманітарного права. Що їм те право?
Втім, навіть так у цій надризикованій роботі Old Fox бачить простір для справжнього героїзму.
– Один із наших медиків надіслав мені фото… На руці – величезна рана. Виявилось, він сам собі наклав турнікет. Потім, уже із цим пораненням, побіг допомагати іншим. Тож, наскільки я розумію, тепер його рекомендуватимуть до нагороди.
Те, що Old Fox бачив на передовій, зайвий раз його переконало: історія ще не знала таких воєн, як російська агресія проти України. Саме тому він усіляко акцентує, що нові рекрути мусять забути все, що знали про бойові дії до цього.
Його мета як інструктора – зламати мислення новоприбулих. Переформатувати його під адекватні виклики цієї війни, аби майбутні легіонери змогли ефективно знищувати ворога. Та для початку – просто вижити у просторі, де над головою носяться десятки FPV-дронів, а прямо під ногами свого гостя чекають сотні мін.
– Спочатку більшість легіонерів мали досвід Афганістану, Іраку. Там був доступ практично до всього, що вам потрібно. Евакуація? Протягом 10-15 хвилин тебе забере гелікоптер чи «хамві».
– А не в Афганістані чи Іраку?
– А тут ти сам собі медик. Якщо не надаси собі першу медичну допомогу, щоб протриматися перші хвилини після ураження, – твоя доля майже вирішена. Тут кожна секунда має значення, – без жодних жартів зауважує «Старий Лис». Усьому свій час, і це серйозно.
– І як до цього можна адаптуватись?
– Всім іноземцям, які прибувають воювати за Україну, ми намагаємось донести: усі твої знання про війну – лише дещиця від того, що ти мусиш знати. Тут ти повинен починати підготовку з нуля. Мусиш почати думати по-новому. Незалежно від досвіду, який ти вже маєш. Коли вони це усвідомлять, матимуть більше шансів вижити в бойових умовах.
Одну фразу винесемо окремо. Будь ласка, прочитайте її та запам'ятайте слова «Старого Лиса».
– Більшість помилок робляться лише тому, що солдати переконані, буцімто вони готові до цієї війни.
Що ще додати? Під час навчання Old Fox цінує, коли йому ставлять запитання. Адже тоді тобі дійсно цікаво. Тим паче, на будь-яке питання у нього є готова відповідь.
– Не вважайте, що ви все знаєте. Це не так. Пам’ятайте: ви воюватимете не проти селян чи непідготовлених ополченців. Ви будете битися з добре навченою армією. Росіяни вчаться на своїх помилках і користуються нашими промахами проти нас самих.
І обов'язково підкреслимо. Румун, незважаючи на чийсь окремий стаж, завжди радить думати не лише про себе. Навіть найкращі Рембо та Джони Маклейни на такій війні самотужки нічого не вивезуть.
– Якщо маєте бойовий досвід – добре. Проте збагніть: ваші життя залежать від отриманих під час навчання знань, а також від людей поряд. Ви залежите від них, а вони – від вас. Чим наполегливіше ви з ними тренуєтесь, тим більш злагоджено будете разом воювати, – пояснює він черговим новоприбулим, жестикулюючи. – Як тільки ви побачите на власні очі, що там відбувається, миттєво згадаєте все, чому навчилися. Та якщо ви все проспали, то що ж: хай щастить!
Підготовка легіонерів – випробування навіть для найбільш загартованих. Однак найзліший крик інструктора здаватиметься матусиною колисковою порівняно з тим, що чекає на реальному полі бою.
– Спочатку більшість із них упевнені, що й так усе знають. Тоді ми ділимо їх на пари. Ну, це щоб на практиці зрозуміти, чи вони володіють потрібними навичками. Ми повторюємо це протягом усього тренувального процесу. У нас є два-три дні на теорію. А далі – практика, знову практика і ще раз практика, – знизує плечима румун, коли його про це питають.
Тут, у принципі, все і без коментарів зрозуміло.
– На полігоні ми завжди поєднуємо тактику з медициною. Моделюємо ситуації, де одних поранено, а інші мусять надати їм першу допомогу. На фронті поруч не буде інструкторів. Маємо переконатися, що вони не тільки розуміють, а й самі діють інстинктивно, не чекаючи на чиюсь цінну вказівку.
У складі Інтернаціонального легіону воюють добровольці з-понад 75 країн світу. Це честь, але й виклик також. Добре, що старий румун досконало володіє не лише англійською, а й іспанською. І все ж зауважує, що іноді буває непросто впоратися із різномов’ям легіонерів. Мовляв, він же не Duolingo.
– Мовний бар'єр – це найважче. Ми маємо солдатів, які чудово володіють англійською чи іспанською. Наше завдання – дізнатися, чи вони зрозуміли інформацію, яку ми їм надаємо. Наприклад, є солдати з Тайваню, Південної Кореї. Мусимо долати будь-які мовні перешкоди та уникати їх у подальшому.
Це війна, де все безупинно змінюється. Нові технології й підходи множать на нуль попередній досвід. Тож навіть інструктори мають виходити на поле бою, щоб оновлювати навички і перевчатися. Тому Old Fox радить своїм «учням» завжди дослухатися до всіх порад учителів. Адже від цього навчання згодом залежитиме їхня доля на полі бою.
– Найкраща відзнака нашої роботи – коли вони повертаються з червоної зони, і кажуть: «Дякуємо вам за навчання, бо завдяки вам ми живі!». Налаштовуйтесь учитися – ми приймемо вас як братів, щойно ви довірите нам свої життя, а ми вам – свої.
За матеріалами Інтернаціонального легіону оборони України. Дізнатися більше про Інтернаціональні легіони оборони України можна на офіційному сайті. І не закривайте сторінку, бо знаємо ми вас. Краще переходьте за посиланням!
В самурая немає мети, є лише шлях.
Ваш донат – наша катана. Кнопки нижче!