Є чотири міфи
Цього разу в мене немає цілісного тексту з єдиним сценарієм. Є чотири міфи про Росію, які відверто бісять. Кожен із них побудований не на експертизі від компетентних людей, а на спробі читати поверхневі дані в мережі й розуміти з їх допомогою більш складні процеси.
Міф №1. Росія починає пропаганду проти інших країн, потенційних жертв?
Тверда відповідь: ні. Бо вона це розпочала набагато раніше. Про ті ж країни Балтії та російські ІПСО в регіоні поляки писали ще під час нашої АТО/ООС. І вже розглядали як стале явище.
Втім, зараз замість балачок про п’яних солдат НАТО, які псують місцевих дівчат та запаси молочної продукції, Росія офіційно випускає навчальні посібники, де появу Литви пов’язує з «подіями на території Білорусі».
Ну, ви зрозуміли. Велике князівство Литовське, мабуть, виникло через події на території Білорусі. А підпис під цією божевільнею ставить не нікому не потрібний академік, а цілий міністр закордонних справ.
До речі, чомусь саме після ухвалених рішень про посилення Ленінградського воєнного округу росіяни різко виправили власну короткозорість та помітили військові навчання НАТО в країнах Балтії. Раніше їм було байдуже, хіба щось прокоментувати. Але нинішню відповідь я навіть процитую. Бо це вже чисті погрози замість лайки.
Военные учения НАТО в Литве направлены против России, но российские власти принимают меры, которые «обнулят» все усилия Североатлантического альянса по сдерживанию Москвы, заявил заместитель министра иностранных дел РФ Александр Грушко. «Воссоздаются два военных округа, создается в Карелии танковый корпус. Будут приниматься и другие меры, которые мы посчитаем нужными с тем, чтобы обнулить все вот эти потуги проецировать силу в направлении России», — сказал Грушко.
Підсумок. Ніхто не розпочне те, що триває вже багато років. І хто нам винен, що ми під час АТО були аж настільки зайняті, що не помічали такі речі? Поляки взагалі не воювали, але їхні аналітики чомусь відстежили процеси, описали та систематизували.
Міф №2. Але ж Росії не вистачить сил воювати деінде, поки вона загрузла тут? Правда ж? Дійсно?
Ні. Я б навіть сказав, найголовніше у цьому питанні — не зважати на те, що в Росії меншає охочих з’їздити на війну за контрактом із Міноборони РФ. Хай ті й пропонують дедалі більше грошей.
Будь ласка, не обманюйте себе та інших, навіть якщо від цього на душі спокійніше. Стара модель контрактів виникла не просто так. Ними російська влада гасила провал мобілізаційної кампанії 2022 року, коли раптово відчула певні проблеми.
Тоді, як пам’ятаєте, був славний штурм Верхнього Ларса. З Росії втекло багато чоловіків, які користувались «дірками» у кордоні. До того вони могли не ставати на військовий облік, купувати собі безкінечні відстрочки і цілком комфортно почуватись. А тут щось лячно стало, і вервечки бігунів потягнулись до кордонів. Власне, для цього й почалась епопея з контрактами.
Росія виправила саме ті недоліки 2022-го, які Україна почала відчувати у себе вже наступного року. Контракти свою справу зробили. Отримавши ілюзію, буцімто «буряты не закончатся никогда», навіть закордонні десанти призовників повернулись. Усе ж безпечно, все добре. Якраз проїли у Грузії й Туреччині все зароблене до того.
От тільки контрактна піар-акція не виправдовує себе з моменту, коли виплати довелось підвищувати. Тоді довелось, бо мобілізаційне законодавство ще не було підтягнуте до необхідного рівня. І тут я б радив вивчати навіть відкриті дані. Ті ж електронні повістки російська влада майже одразу почала пропрацьовувати. У квітні 2023 року, якщо бути точним.
Ті, хто не хотів воювати під Нестерянкою за щедрий контракт, повоюють за звичайну платню під Єлгавою. Причина доволі проста. Минулого разу вони тікали, поки Кремль розширював кордони на чужій території та не надто контролював на своїй. Цього разу таких подарунків не буде. Дякуємо, що повернулись, під вас нову дивізію нарізають.
Міф №3. Росія боїться статті 5 Договору про безпеку НАТО, бо ще не напала на НАТО досі?
Знову ні. Так само вона не напала на Францію, але проксі-силами чудово нищила французів у Африці. Можна констатувати, хто куди вторгається. Але я не раджу себе обманювати, видаючи не ті пріоритети за остаточне рішення.
Тим паче, ядерних ударів за Даугавпілс Росія не отримає. Це чудово знають у Брюсселі та Вашингтоні, і про це вже давно здогадались у Москві. Щоб дійти таких висновків, раджу пошукати новини: хто кого лякав ядерними ракетами. Щойно знайдете саме західні спроби лякати, обов’язково напишіть у коментарі. Я бачив лише російські.
Якщо ядерних ударів по Росії поки що не буде, постає логічне питання. Навіщо країні з авторитарною моделлю влади боятись більш демократичних держав, які за потреби не зможуть загнати в армію стільки, скільки й вона? Кремль мислить лише про те, що йому буде за чергову витівку. Конвенційними озброєннями він готовий мірятись. Надто коли мобілізований Кірюха з Красноярська вже сидить на мопеді, яким штурмуватиме протитанкові рви.
Міф №4. Російська влада мріє бігом помиритись, щоб далі купувати маєтки у Франції та жити по-старому?
Може, хтось окремо й мріє. Але загальна відповідь — ні.
Російська влада прислухається лише до своїх інтересів, і кінець війни поки що в ці інтереси не входить. Бо російську економіку зараз тримає оборонна галузь, яку залили грішми. Не газ і нафта, це експорт, а експорт не стимулює внутрішній попит. У певному сенсі експорт дає російській державі змогу закупатись на війну аж настільки щедро. Звісно, у самої себе.
Переживати за цивільний сегмент економіки їм надто пізно, бо якраз не пов’язані з війною речі скорочують тільки так. І фактично саме цивільний сегмент, а не військово-промисловий, стоїть за крок від рецесії.
Так не поводиться політична еліта, яка невдовзі планує з кимось миритись. І пора б задуматись: а чи не боятиметься вона миру, після якого керувати процесами знову буде складно, як і раніше?
Поки йде війна, російська еліта буквально качається в маслі та плаває в шоколаді. На народ їй по***. Хочеш жити краще? Відправляй когось із сім’ї на війну, з гробових поживеш. І загалом, я не розумію ці спроби зобразити, наче від нових санкцій стане гірше особисто Путіну та його оточенню. Тих, хто постраждає замість них, вистачає. І саме цим людям потім запропонують заробити грошей на війні. Коло замкнулося.
Так, ЗС РФ в Україні борсатись дедалі важче, і здобутки йдуть виключно за рахунок переваги в кількості бійців. Постає питання, навіщо так битися лобом в одне бабкосело після іншого.
А тут якраз у Туреччині спроба вже вкотре досягти дипломатичного врегулювання. Як на мене, настільки ж потужно виглядає, як і попередні. Впевнений, результат буде настільки ж якісний і доленосний, як і попередні.
І, коли там знову нічого не вийде, раджу перечитати ці чотири пункти ще раз. Подумати, що ж простіше зробити людям з мотивацією із міфу №4. Особливо коли міфи №1 та №3 і не були актуальні, а міф №2 спростовано російським законодавством.
В самурая немає мети, є лише шлях.
Ваш донат – наша катана. Кнопки нижче!