«Цакін»: наш режисер вибухових сценаріїв
«Тут сильні люди», — без зайвих епітетів пояснює військовослужбовець із позивним «Цакін», уже вкотре розповідаючи про 3-й Інтернаціональний легіон оборони України. І як йому не повірити?
Коли говориш із бійцями зараз — розумієш, що не лише кадрові військові можуть щось про себе розповісти. Завжди хочеться підкреслити: ось герой, ось його звитяга, а ось ким він був до початку повномасштабного вторгнення РФ. Це найкраща деталь, яка не потребує додаткових слайдів та статистики.
Тож почнемо із цього. «Цакін» у мирному житті був режисером. Так, буквально, раніше він знімав документальне кіно. Це не перший «кіношник», якого ми зустрічаємо в армії, але цей — особливий. Бо екранів навколо нього не менше. Контролери під рукою схожі на ті, з попереднього життя.
Тільки тепер він документалки не знімає, а пише в режимі реального часу. Думаємо, ви зрозуміли, про що ми?
– Ми вже використовували коптер такого типу, — усміхається «Цакін». — Мені подобається цей напрям тим, що можна робити дійсно дуже великі вибухи. Набагато більші, ніж колись із допомогою «мавиків».
Зараз «Цакін» тримає в руках пульт керування для важкого безпілотного бомбера «Вампір». На момент написання цього тексту дрон кружляє над нами. Скоро його власник отримає новий наказ, і безпілотник полетить уже за іншим маршрутом. Та, головне, з дещо іншим вантажем.
– Мені подобається, коли воно горить, коли вони там метушаться. Потім ти ще раз ідеш, скорочуєш поголів’я… — додає оператор, змахуючи пультом.
Легіонер готує зовсім інший історичний сценарій для справжніх подій. Хоча побратими й жартують, що його робота не надто змінилась: безумовно, його черговий фільм, знятий камерою дрона, буде документальним. Це ж не фантастика?
– «Вампіром» добре керувати. Та й він поводить себе добре. Усе під контролем.
Дрон робить іще одне коло та йде на посадку. Поки «Цакін» виконує маневр, мовчимо. Насправді, на цій війні є про що помовчати.
Однак є про що й поговорити. Як не починай душевну бесіду, все одно всі повернемось до головного — того, за що воюємо. «Цакін» любить своїх дітей і виборює для них вільну та справді незалежну Україну. Мирну вже назавжди, а не тимчасово, від однієї домовленості до іншої.
– Яка твоя мета?
– Вона проста, бути чоловіком. Знищувати ворога. Любити своїх. Любити Україну без жодних докорів сумління. Коли виконуєш роботу, допомагаєш хлопцям, перебуваєш на позиції — тобі не соромно бути українцем.
Незважаючи на скромність, «Цакін» чудово знає: він надійний побратим. Коли ти стаєш невід’ємною частиною сильної команди, це велика відповідальність. І чим сильніша твоя команда, тим цієї відповідальності стає більше.
Ми не маємо дозволів на розповідь про інших членів команди. Можемо лише зазначити, що це спецпризначенці високого рівня кваліфікації. А щоб повернутися до теми тексту — знову ж, більша частина цього колективу до повномасштабного вторгнення займалася зовсім не воєнними справами. Ще й була розкидана по всьому світу.
Мабуть, це і буде найкращою відповіддю для тих, хто вважає себе не народженим для війни. Втім, для таких «Цакін» має чудову пропозицію.
– Хлопці, та чого ви? Запрошую вас до Інтернаціонального легіону на напрям «Важкі бомбери»! — поки оператор підморгує, його «Вампір» уже чекає на наступне завдання.
– Опиши свій день на позиціях.
– Так, для початку головне — у нас тут тепло. Бліндаж утеплений. Працюючи з «Вампіром», ви ж сидите не прямо на лінії бойового зіткнення, а трошки далі. Звичайно, запрошуємо відповідальних людей.
– Що б порадив тим, хто зараз цей текст читає, але ще не наважився приєднатись?
– Передусім потрібно бути сильним. Точніше, прийняти рішення, що ти хочеш бути сильним. Тут сильні люди.
– А якщо людина намагається, але дуже сумнівається в собі?
– Тоді треба прийняти інше рішення — прийти до нас. Навіть якщо ви почуваєтесь невпевнено або відчуваєте страх, що цілком природно — ми допоможемо. Ніхто не навчить вас не боятися. Зате ми навчимо із цим страхом боротися.
Ви не подумайте, що ми когось відволікли. Коли спілкуєшся з військовослужбовцем, завжди треба підлаштуватися під його графік. Тож тут ми поєднали приємне з корисним, тобто спілкування — з його буденними справами. Поки ми говорили, дрон здійснював так званий обліт. Стандартне випробування перед бойовим застосуванням.
– І як враження від «Вампіра»?
– Ну… Якщо порівняти з легшими коптерами — то як вантажівка після легкової машини. Проте досвід уже дозволяє працювати впевнено.
– Як опишеш свої емоції на «бойових»?
– Коли знищую ворожу ціль, відчуваю… Мабуть, насамперед ейфорію. І вже потім решта емоцій.
– А яка твоя мрія на час уже після війни? Так, щоб довоювали — і ти одразу за неї взявся?
– Спокійно займатися кіно. Все-таки я режисер-документаліст. Але це потім. Спочатку пріоритет — звільнити землю, захистивши рідних.
Дізнатися більше про Інтернаціональні легіони оборони України та приєднатися до них можна на офіційному сайті за посиланням.
Задонатити на ремонт розвідувальних дронів багаторазового застосування, які знаходитимуть цілі для «Цакіна» і його «Вампіра», можна за ось цим посиланням. На момент публікації вже зібрано понад половину необхідної суми.
Представники підрозділу безпілотних авіаційних комплексів 3-го Інтернаціонального легіону оборони України вдячні всім, хто долучився! Після закриття збору відбудеться розіграш заохочувального призу — заняття зі стрілецької підготовки з інструкторами (це будуть наші спецпризначенці) за тематикою «штурмовий карабін» і «тактичний дробовик».
